Завтра останній дзвоник, найочікуваніше свято, можливість осмислення і смутку за минулим. Чи могло щось бути інакшим?. Чи можна було б щось змінити?. А чи варто?. Питань багато, і з них складається моє вчительське життя. Кожен раз мрію щось змінити, не прикладаючи ніяких зусиль, щоб це сталось. І водночас панічно боюсь змін у власному житті. Дякую Богу за все, що маю, і прошу прощення за все, про що прошу... Чи гідна я цих прохань?...