Завжди бігом - хотілось зупинитись.
Щоби відчути справжній смак життя.
Не було як під ноги подивитись.
І щастя трішки мати відчуття.

Душа бажала небу посміхнутись,
а розум прагнув логіки і дій.
Очі хотіли на минуле озирнутись.
Думки ж боялись пропустити хід подій.

Хотілось заспівати - лячно стало.
Чи зрозуміє світ ці почуття?
З роками і хотіти перестало.
Терзає запізніле каяття.

Хотілось - не судилось, не збулося.
Забракло розуму і сил для мрій.
Думок лиш забагато завелося.
А от і сонце вже заходить за обрій.

Минає все і все проходить марно.
НЕ зупинилась, оглянулась, заспівала.
Хотілося життя прожити гарно.
щоби бажання і можливості співпали.